Страхування церковних споруд: історія та сучасність
Здавна культові споруди притягували до себе велику кількість людей. Особливо під час проведення релігійних свят, коли до храмів стікаються цілі ріки парафіян. І мало хто замислюється над питаннями безпеки, адже всі думки спрямовані на духовність.
Досвід страхування храмів в Україні
Саме у Божих храмах, як свідчить практика, найчастішою страховою подією є пожежа.
Так, у селі Старий Кропивник, що на Львівщині у 2003 році загорілася Церква Перенесення мощів Святого Миколая, збудована у 1847 році. Фахівці розглядали дві версії виникнення пожежі: запалена свічка, яку залишили у храмі, або замикання електромережі. Непрофесійне встановлення електропроводки та недотримання правил протипожежної безпеки – це причини, через які найчастіше трапляються пожежі в культових спорудах.
На щастя, хоча храм був повністю дерев'яним, вогнеборцям частково його вдалося врятувати. Вогонь знищив речі церковного вжитку та перекриття. Збитки, завдані пожежею оцінили у 30 тис. грн., а врятувати майна вдалося на 200 тис. грн.
Аналогічну трагедію у 2004 році довелося пережити жителям села Гірники, що на Волині. Велична 170-літня церковна споруда, ювілей якої прихожани відсвяткували у 2003 році, на очах у кількох сотень жителів села перетворилася на попіл. Храм, який відвідувало не одне покоління віруючих та який був осередком православної віри у воєнні роки, за часів радянської влади, за кілька годин знищив вогонь, залишивши лише обвуглений фундамент. Під час пожежі не вдалося врятувати навіть частини церковного майна. Непоправною є втрата рідкісних старовинних ікон, деякі з яких датувались ще 1853 роком. Перед ювілеєм церква придбала чимало дорогого начиння.
У січні 2004 року в православній церкві, що на Тернопільщині, виникла пожежа. Загалом нею знищено іконостас і завдано збитків на суму майже 5 тис. грн. Лише після кількагодинної кропіткої роботи експертів вдалося встановити дійсну причину займання. Сухою мовою статистики вона звучить так: "Порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування".
Церковні споруди, які найчастіше потрапляють у вогняну стихію – це будівлі зі значним "віком" та з електропостачанням, яке прокладалось ще за часів електрифікації села. Як правило, з того часу ніхто не опікувався станом електромережі, а лише розширювали коло нових споживачів струму (гірлянди, світильники тощо).
Під час з’ясування причини встановили ще ряд порушень правил пожежної безпеки: в церкві не було жодного вогнегасника, дерев’яні конструкції храму не оброблені вогнетривким розчином. До того ж, церква не обладнана автоматичною сигналізацією, що дало змогу пожежі безперешкодно набрати великих розмірів. Швидше за все, служителі культу сподіваються лише на господній захист, а не на страховий.
Практично всі пожежі, що виникали в церквах, траплялись у той час, коли в приміщеннях вже нікого не було і завдяки цьому вдалось уникнути людських жертв. Проте, навіть страшно уявити наслідки під час будь-якого масового заходу, що можуть статися внаслідок загоряння і задимлення, паніка обов’язково відіграє свою роль.
В лютому 2004 року трапилася пожежа на дзвіниці Заболотівського храму, що на Волині. Тут вогонь знищив чимало церковного майна, старовинний іконостас, який налічував 210 років.
Перед Великоднем того ж року сталася пожежа у Чернівецькій та Свято-Миколаївській церквах. Матеріальні збитки загалом незначні, але від кіптяви сильно постраждали стіни та центральний церковний купол. На реставрації приміщення храму працювало понад півтисячі осіб.
Пригадаємо ще одну пожежу, коли у 2005 році загорілася православна церква Різдва Пресвятої Богородиці, що в селі Озютичі на Волині. На щастя, місцевий мешканець, який був неподалік на сіножаті, побачивши дим і полум’я вчасно зателефонував пожежним, без допомоги яких полум’я навряд чи вдалося б погасити. Внаслідок пожежі були пошкоджені лише стіни паламарки і вівтаря, а також церковні речі. Збитки становили приблизно одну тисячу гривень. Сума врятованого майна склала 50 тис. грн. Ймовірною причиною лиха стали огарки свічок, необачно залишені в картонній коробці.
Дещо менших збитків завдала пожежа приміщенню Свято-Миколаївської церкви у 2005 році. Cеред іншого, повністю згоріла старовинна ікона "Хрещення Господнє".
У тому ж році в селі Залужжя на Львівщині трапилась пожежа в церкві, яку реставрували у 1992 році.
Більше двох годин знадобилося рятувальникам, щоб повністю ліквідувати цю пожежу. Орієнтовна сума завданих пожежею збитків – близько 70 тис. грн. Спричинила ж це лихо непогашена свічка.
Усі вищезазначені події із різномасштабними наслідками доводилось ліквідовувати та відшкодовувати збитки самим людям, за рахунок власних, і, будемо відверті, зовсім невеликих коштів. Але в історії були й інші випадки, коли саме страхування було запорукою відбудови храму.
У селі Іллінці Снятинського району, що на Івано-Франківщині 2003 року сталася пожежа в дерев’яній церкві "Святого пророка Іллі", яка була збудована ще в 1903 році. Незважаючи на професійні дії пожежників, вогонь виявився сильнішим — купол церкви рухнув, дерев’яна споруду і все церковне майно було знищене вщент. Результати розслідування вказали причиною загорання коротке замикання в електромережі.
Питання про відбудову храму в нинішні часи економічної скрути вирішити надзвичайно складно. Але завбачливі священнослужителі свого часу застрахували церкву в НАСК "Оранта", яка й виплатила страхове відшкодування на повну страхову суму за знищену вогняною стихією церковну будівлю та майно. Історія відбудови Божого храму розпочалася саме з коштів, отриманих від страхової компанії.
Допомагаючи якнайшвидшому відновленню застрахованих будівель (церковних храмів), страховики тим самим підтверджують не тільки гарантію фінансової компенсації збитків, а й певною мірою сприяють духовному відродженню України та відновленню християнських цінностей українців.
Це приклад сьогодення, але якщо звернутися до архівів знайдемо цікаві історичні матеріали, які збереглися до наших днів завдяки старанням його працівників. Перед нами страхова квитанція №53, датована 10 грудня 1912 року. Об’єктом страхування виступала Миколаївська церква, яка розташовувалась при Берестово-Богодухівських рудокопальнях Макіївського благочинного округу, Таганрозького округу Донської єпархії. Храмова споруда застрахована на суму 17 тис. руб. Термін дії страхового договору – 1913 рік. Страхова премія складала 44 руб. 20 коп.
Так, священнослужителі - досить далекоглядні люди, саме тому страхування будівель культових споруд швидше за все було правилом, а не винятком. Підставою для таких тверджень є розроблене страховою компанією "Саламандра" окреме Положення про взаємне страхування від вогню будівель церковних закладів. В якому зазначалось, що страхувальниками визнаються установи та особи, у безпосередньому віданні та розпорядженні яких, знаходяться будівлі. Для прийняття на страхування встановлюється гранична сума, вище за яку будівля не може бути застрахована. До граничної межі споруда страхується за повною вартістю.
Будівлі, оціночна вартість яких вище за граничну, можуть бути дозастраховані у інших страхових закладах. Про факт дострахування необхідно було повідомити протягом місяця страховий відділ. У випадку пожежі пошкоджена частина будівлі виключається зі страхування до її відновлення та нової оцінки. Будівлі призначенні для зносу страхуванню не підлягали. Дія договору розпочиналась з 12-ої години дня, наступного за днем оформлення документа, що підтверджував проведену оцінку.
Страховий платіж вноситься за кожен страховий рік не пізніше грудня місяця попереднього року. Не внесений страховий платіж до 1 січня вважається недоїмкою, яка стягується за кожен день прострочення платежу у розмірі 6% річних від суми страхового збору. Установа або особа, яка розпоряджається застрахованою будівлею, обов’язково не пізніше ніж за 48 годин подає або відправляє повідомлення про пожежу місцевому благочинному священику або його заступнику.
Якщо страхувальник з будь-яких причин відправив заяву пізніше 48 годин після пожежі, то він зобов’язаний був підкріпити її доказами про розміри втрат. З цією метою складався докладний опис пошкодженої будівлі і залишків від пожежі, який підписували свідки. Докази надавались місцевому благочинному священику або його заступнику при складанні цими особами розрахунку пожежних збитків.
Про проведену страхову експертизу свідчить інший історичний документ – Акт про страховий випадок, уривок з якого подається мовою оригіналу.
1913 года iюля 23 дня мы, нижеподписавшiеся, производили изследование о причине пожара и оценку убытков и годных къ употреблению матерiаловъ, оставшихся после пожара, происшедшего iюля 23 дня 1913 года въ строении, пренадлежащемъ Николаевской церкви при Берестово-Богодуховскихъ рудниках, Таганрогского Округа, Донской епархiи, при чемъ оказалось следующее:
I/ пожаръ, по указанiю о. Настоятеля и г. Полицейскаго Надзирателя произошелъ въ 12 1/2час. пополудни 23 iюля 1913 года и начался въ здании церкви.
2/ Причину пожара принимая во вниманiе установленное предварительномъ ознанiемъ полицiи то обстоятельство, что огонь начался подъ крышей, где находились электрическiе провода, можно видеть въ соединении этихъ проводовъ.
3/ Въ застрахованных строенiяхъ духовного ведомства произошли следущiе поврежденiя: Зданiе церкви сгорело до каменного фундамента при чемъ верхняя часть фундамента местами повреждена огнем и при тушенiи его. Подробное определенiе пожарных убытков и оценка остатков прилагается на обороте сего акта.
Разсечъ пожарных убытков и вознаградженія по пожару, происшедшему 23 iюля 1913 года въ строенiяхъ, пренадлежащихъ Николаевской церкви при Берестово-Богодуховскихъ рудниках, Макеевского благочинническаго округа, Таганрогскаго округа, Донской епархiи.
1. Зданiе церкви – страховая карточка №1. а) возобновить цокольный фундаментъ; б) поставить стены, потолок и крыша – дерево и железо /9500 руб./; в) ошелевка стенъ снаружи и покраска и полное оборудованiе внутри /5500 руб./
2. Иконостасъ /2000 руб/
А всего сумма пожарных убытковъ: 17000 руб.
Остатки отъ пожара:
Иконостась /1400руб/; фундаментъ /1500 руб/; рельсъ 8 шт. /96 руб/; рамъ оконных – з по 10 руб. и 1 меньшая по 7р. 50к. /37 руб 50 к/; рамъ оконных ломанных /24 руб/; железо – лому /50руб/; железо – кровельного /25руб/; приборов печных 3 пар./5 руб 25 к/; кафель – печных 5 вершк /10руб/; дверь-2хъ сворчатая, наружн. дверь /20 руб/; дверь-2хъ сворчатая, внутр. за стек. /25 руб/; дерево сильно обгоревшего /20руб/; кирпича изъ печей /15руб/; терракотовой полъ, сильно испорченный огнем /50 руб/.
А всего – 3277 руб 75 к.
За исключенiемъ стоимости остатков подлежитъ уплате пожарных убытков – 13722 руб 25 к. Тринадцать тысячъ семьсот двадцать два рубля 25 коп.
Въ составленiи акта и расчета участвовали Благочинный, Священникъ: П.Евфимьевъ, Г.Минервинъ, Н.Хилькевичъ, К.Вейсманъ; Дiяконь М.Сулинъ; Псалом Д. Кочетовъ; Церковный Староста П.Лекаревъ; Полицейскiй Надзиратель А.В.Матекинъ; Горный Инженеръ Г.Шадлунъ; Мещанинъ Мих. Кинцель, Ф.Ларинъ; Крестьянинъ В.Лучкинъ.
Съ подлиннымъ верна сiя копия. Макеевскiй Благочинный, Священникъ: П.Евфимьевъ. №1363 17 сентября 1913 года Макеевского благочинного Донской епархии.
P.S. На местъ пожара были Инспекторъ Страхового Отдела Св. Синода командированный Отделом Онъ въ разсчетъ пожарных остатков сделал измененiе стоимости фундамента и терракотоваго пола. Сведенiя объ этомъ можете датъ о. Настоятель Церкви, Священник Константинъ Вейсманъ. Благочинный Священникъ: П. Евфимьевъ.
Съ подлиннымъ верно."
В Україні налічуються тисячі храмів, більшість з них є пам’ятками архітектури. Вважаємо, що лише спільними зусиллями можна врятувати від руйнації велику культурну та історичну спадщину, якою є Божі храми.
Бережімо не лише храми душ своїх, як наказував нам Олесь Гончар в романі "Собор", а й охороняймо прекрасні надбання наших пращурів, убезпечуймо їх для нащадків. А ліпшого інструменту як страхування людство ще не винайшло.
Але, на жаль, значній кількості наших співвітчизників невідомі можливості захисту майна за допомогою страхування, а страхові компанії не розглядають їх як потенційних страхувальників.
Редакція журналу та автори статті щиро вдячні за співпрацю співробітникам Державного архіву Донецької області: директору – Буценко Надії Дмитрівні, заступнику директора – Широбоковій Людмилі Іванівні та головному спеціалісту – Шулікіній Людмилі Павлівні.
________
У статті також використані архівні матеріали Ф.3, оп..1, д.10, л.л.31, 31 об., 33, 33об., 34, 36, 36об., 37, 37об.
Досвід страхування храмів у Росії
Наприкінці листопада 2005 року різні російські інформаційні агенції розповсюдили повідомлення однаково важливе як для церковних ієрархів, учасників ринку нерухомості, так і страхових компаній про те, що московська влада вирішила укласти договір щодо страхування головного собору країни - Храму Христа Спасителя. Відповідне розпорядження було підписане мером Москви Юрієм Лужковим.
На сьогоднішній день подробиці щодо укладання відповідного договору страхування відсутні. За даними джерел в міськадміністрації, страховика планується обрати на конкурсній основі за програмою страхування нежитлового фонду, що знаходиться у власності столиці. Жодної інформації про умови конкурсу, буде він закритим чи відкритим, не повідомляється.
Рішення про страхування столична влада прийняла у зв'язку з винятковістю Храму Христа Спасителя, а також взявши до уваги його історичне, культурне й духовне значення для Москви.
Оскільки конкурс щодо вибору страхової компанії ще не пройшов, страхова сума залишається невідомою, однак експерти вже роблять певні прогнози. За словами голови Національної ради з питань оціночної діяльності у РФ Івана Грачова, орієнтовна страхова сума може скласти $1 млрд. "$10 млрд. для цього об'єкта занадто багато, а сотня мільйонів занадто мало", - заявив експерт.
За оцінками ж страховиків, сума покриття повинна скласти від $100 млн. до $300 млн. Так, представник компанії "РЕСО-Гарантия" переконаний, що страхування церковних об'єктів нічим особливим не відрізняється, адже під страховий захист підпадають аналогічні ризики як і по інших будівлях.
Визначити страхову суму храму буде неважко, тому що він був побудований не так давно - в 1997 році. У 1998 році президент Фонду фінансової підтримки відтворення Храму Христа Спасителя архімандрит Петро Покровський говорив, що вартість будівництва оцінюється в $150 млн. За неофіційними даними, що звучали тоді ж, вона становить $500 млн. Експерти компанії "Альфа Страхование" вважають, що страхова сума за договором не перевищить $300 млн.
Мінімальний тариф, за яким "РЕСО-Гарантия" готова застрахувати цей об'єкт - 0,05%. Таким чином, московський уряд буде змушений витратити на цей захід від $75 тис. до $250 тис. Однак переважна більшість страховиків переконані, що брати участь у подібних конкурсах - престижно для компанії, а тому проявляють ініціативу не заради грошей.
Турбота міської влади про стан Храму Христа Спасителя цілком зрозуміла. Річ у тім, що, всупереч громадській думці, більшістю приміщень храму володіє не Російська Православна Церква, а міська влада. Офіційним утримувачем споруди є Головне управління охорони пам'ятників міста Москви. Ця установа вже принагідно згадувалась в пресі у зв'язку пожежею в Манежі, який виявився не застрахованим.
У Росії вже давно був створений прецедент страхування храмів, проте сьогодні це питання набуває все більшої популярності.
Це не перший випадок страхування церковних споруд на теренах сучасної Росії. Історія цього сегмента ринку бере початок з січня 2003 року, коли Страхова група "АВЕСТ" при сприянні страхового брокера "Рифамс" уклала договір на страхування Храму Святителя Миколая в Істрі. Страхова сума склала $400 тис. За договором страхування майна храму покривались ризики ушкодження вогнем, водою, а також протиправних дій третіх осіб. Серед застрахованого майна – церковний посуд, одяг священнослужителів і стародавні ікони.
У 2004 році Страхова група "Межрегионгарант" застрахувала ризики при будівництві храму-каплиці Св. Пантелеймона на території клінічного госпіталю ФСБ. Договір страхування покривав ризики пожежі, дії води, ушкодження в результаті ненавмисних дій третіх осіб, падіння літальних апаратів тощо.
Аналогічно була застрахована у вересні 2005 року Казанська церква в Петровську, у ролі страховика виступила саратовська філія Росгосстраху.
Таким чином, за невелику новітню історію цього сегмента страхового ринку стало очевидно, що храм традиційно страхують від пожежі, повені або протиправних дій третіх осіб. До речі, головний російський храм уже згадувався в засобах масової інформації у зв'язку зі страхуванням у травні 2005 року САТ "Гефест" будівництва пішохідного мосту через Москва-ріку поблизу Храму Христа Спасителя. Страхувальником виступив замовник будівництва - ВАТ "Москапстрой". Можна було б припустити, що "Гефест" стане страховиком й у цьому випадку, однак, швидше за все, у двох угод будуть різні страхувальники, а отже, зв'язок між ними залишається досить примарним.
Чи варто укладати договори страхування церковних споруд? - питання риторичне. Адже важливими пунктами для страхувальників з недавнього часу стали не лише ризики пожежі, повені, а й теракту.
Як відомо, одному теракту Храм Христа Спасителя вже піддавався. У зв’язку з відведенням земельної ділянки, на якій розташований храм, під будівництво Палацу Рад. На засіданні комітету у справах культів при Президії ВЦВК 16 червня 1931 року зазначену церковну споруду було вирішено ліквідувати й знести. Ліквідацію (закриття) храму передбачалось провести в декадний строк і представити громаді віруючих і Синоду відповідне приміщення. А 5 грудня 1931 року о 12 годині храм був висаджений у повітря. Після першого вибуху він встояв, довелося закладати новий заряд. Невідомо, допомогли б страховики, якби був храм застрахований, але наприкінці 20-х років минулого століття в селянських театрах демонструвалась агітаційна п'єса під назвою "І піп страхує". Кажуть, про Храм Христа Спасителя в ній не було ні слова.
Доволі саркастична назва п’єси, на нашу думку, все ж вказує на підвладну часу актуальність проблеми страхування будівель духовних відомств як за часів царської, радянської, так і сучасної Росії.
