ПОДАТОК НА НЕРУХОМIСТЬ: НЕОБХIДНIСТЬ ЧИ НЕМИНУЧIСТЬ
Про можливiсть запровадження податку на нерухомiсть уперше заговорили ще на початку 90-х. I хоча тодi далi розмов справа не пiшла, усi ми розумiємо, що рано чи пiзно законослухняним громадянам все-таки доведеться сплачувати цей податок, як у всiх цивiлiзованих країнах.
Народний депутат України Петро Мельник, заступник голови Комiтету Верховної Ради України з питань бюджету, є розробником одного iз законопроектiв про запровадження податку на нерухомiсть.
— Петре Володимировичу, за перiод з 1998 року на розглядi у Верховнiй Радi України було п’ять законопроектiв про оподаткування нерухомостi, але жоден не прийнято навiть у першому читаннi. Один з них — Ваш.
— З точки зору законотворчої технiки цi проекти мали рiзний рiвень опрацювання. Вважаю, що мiй був вагомiшим. I не тому, що вiн мiй — просто в ньому чiтко визначено термiни, детально описано податковi ситуацiї, максимально зменшено можливiсть неоднозначного тлумачення тих чи iнших положень. Скажiмо, останнiй проект, що був на розглядi, спрямовано на оподаткування лише майна громадян, тобто фiзичних осiб. Це неминуче призвело б до масового передання майна у власнiсть юридичних осiб i уникнення оподаткування. Мета справляння цього податку — повернення втрачених громадянами вкладiв Ощадбанку, що протирiчить самiй його природi. Мабуть тому цей законопроект було вiдкликано з розгляду, i на сьогоднi у Верховнiй Радi України немає жодного проекту такої спрямованостi. Але нам доведеться повертатися до оподаткування нерухомостi, адже в усьому свiтi цей податок є основою бюджетiв мiсцевих громад, i при подальшому розвитку мiсцевого самоврядування ми прийдемо до необхiдностi розгляду i прийняття такого закону.
На сучасному етапi податок на нерухоме майно iснує приблизно в 130 країнах свiту, але його значення у формуваннi бюджетiв рiзне. У бiльшостi країн надходження вiд цього податку становлять вiд 1 до 3% вiд загальних податкових надходжень.
Оскiльки в багатьох iноземних державах цей податок є мiсцевим, його надходження формують основну частину доходiв бюджетiв мiсцевих органiв влади. Наприклад, у деяких штатах Австралiї — понад 90% мiсцевого бюджету, в США — до 75%, Канадi — до 80%.
Системи оподаткування нерухомостi в кожнiй країнi вiдрiзняються своїми особливостями. Так, у Канадi єдиний податок на нерухоме майно iснує в усiх провiнцiях на мiсцевому рiвнi, i загалом грунтується на вартостi нерухомостi, оцiнка якої проводиться щороку. Мiсцевi органи влади планують ставку податку на нерухомiсть виходячи з передбачуваних бюджетних витрат i наявної бази оподаткування. Отже, ставка податку є змiнною величиною.
У Великiй Британiї встановлено єдиний податок на майно, що використовується для здiйснення пiдприємницької дiяльностi. Органи мiсцевого самоврядування справляють податок на нерухомiсть, його база — передбачувана сума рiчної орендної плати.
У Францiї є три види податкiв на майно — податок на забудованi дiлянки, податок на незабудованi дiлянки i податок на житло. Це рiзнi види податкiв i тому можуть справлятися одночасно.
— Закон про запровадження податку на нерухомiсть не ухвалювався в Українi майже 10 рокiв. Може, вiн не потрiбен?
— Потрiбен, тому що в усьому цивiлiзованому свiтi нерухомiсть оподатковується, за винятком двох держав — України й Таджикистану. Тож вважається, що в Українi можна будувати палаци i податок за них не сплачувати.
З iншого боку, нерухомiсть дуже важко приховати, i запровадження на неї податку приведе до детiнiзацiї економiки. Податок на нерухомiсть є основою мiсцевих бюджетiв, а також дисциплiнує власникiв, адже за нерухомiсть треба буде платити. Подумайте, скiльки в Києвi пустих квартир, якi було придбано винятково з метою спекуляцiї?! А якби за кожну з них довелося сплачувати податок, то, мабуть, ця комерцiя стала б менш привабливою, й цiни на квартири трохи б знизилися.
— За якою ставкою справлятиметься цей податок i хто її визначатиме?
— У законопроектi Мiнфiну України це право надається органам мiсцевого самоврядування. Передбачається, що ставка не буде обтяжливою — не нижче 0,5% та не вище 1% вiд бази оподаткування.
При запровадженнi ставки податку навiть у розмiрi 0,5% надходження до бюджету становитимуть 1,5 млрд. грн. на рiк. Щоб запобiгти зловживанням на мiсцях, ставку податку, можливо, буде визначено безпосередньо в самому законi.
— Ви вважаєте, що власники невеликих квартир вiд запровадження податку на нерухомiсть практично не постраждають?
— Натомiсть податок негативно вплине на власникiв престижних котеджiв i «колекцiонерiв» помешкань. А держава матиме додатковi надходження до бюджету. Такi країни, як Польща, Естонiя, Чехiя, Словаччина вже запровадили цей податок, а в Росiї вiн становить близько 9% вiд усiх надходжень до державного бюджету.
— Петре Володимировичу, чи передбачає законопроект зменшити податок на прибуток за рахунок сплаченого податку на нерухомiсть?
— Запровадження податку на нерухомiсть має компенсувати втрати надходжень вiд зменшення податку на прибуток. Вирiшенням проблеми щодо визначення ринкової вартостi може бути, наприклад, встановлення податкового зобов’язання залежно вiд площi нерухомостi, розташування в Українi i в межах мiста.
— Чи визначено в цьому законопроектi пiльги для платникiв податку на нерухомiсть?
— Знову хочу наголосити, що за своєю природою цей податок — податок на багатих i, перш за все, на тих, хто утримує замiськi палаци. Податок повиннi сплачувати пiдприємства, установи, органiзацiї всiх форм власностi, якi мають у власностi нерухомiсть, а також власники домогосподарств. Вiн сплачуватиметься один раз на рiк. Щодо домогосподарств, то було б доцiльним базою оподаткування встановити площу наявної нерухомостi, що перевищує певну межу, яку можна визначити як кiлькiсть членiв сiм’ї, якi проживають у будiвлi, помножену на певне число — стандарт житлової площi.
У законопроектi встановлено пiльги для громадян — власникiв будiвель, що фактично дасть змогу деяким категорiям населення не сплачувати цей податок.
Зокрема, власникам будiвель надаватимуться такi майновi пiльги:
база оподаткування будiвлi, що використовується сiм’єю власника в податковому роцi як основне мiсце проживання, зменшується за поточний рiк на суму, обчислену виходячи з 200 м2 загальної площi такої будiвлi на сiм’ю;
база оподаткування будiвлi, що використовується сiм’єю власника як садовий будинок, зменшується на суму, обчислену виходячи з 80 м2 загальної площi.
При цьому податковi майновi пiльги застосовуються до однiєї будiвлi та одного садового будинку незалежно вiд кiлькостi будiвель (садових будинкiв), що є у власностi сiм’ї.
Якщо будiвля перебуває у спiльнiй власностi декiлькох сiмей, зазначенi пiльги надаються один раз на рiк стосовно однiєї будiвлi.
Не включаються до бази оподаткування нежитловi примiщення, якi використовуються для утримання тварин i птахiв, зберiгання садового та господарського iнвентаря, а також для iнших цiлей, не пов’язаних зi здiйсненням пiдприємницької дiяльностi.
— Чи слiд сподiватися на ухвалення закону про податок на нерухомiсть у 2007 роцi?
— Якщо парламент ухвалить у нинiшньому роцi закон про податок на нерухомiсть, не програє вiд цього нiхто, а виграє держава i ми з вами.
Запровадження податку на нерухомiсть значно скоротить випадки ухилення вiд сплати податку з доходiв фiзичних осiб. Однак багато залежатиме вiд того, як влада опозицiонує законопроект. Не враховувати iнтересiв пересiчного громадянина, для якого закон може бути найбiльш невигiдним, доволi ризиковано. У будь-якому випадку владу очiкує велика роз’яснювальна робота перед запровадженням нового податку — податку на нерухомiсть.
