| Закон України “Про податок на нерухоме майно (нерухомість)” Раздел III |
|
|
Розділ ІІІ. Оподаткування земельних ділянок
Стаття 4. Визначення бази оподаткування
Базою оподаткування є:
а) нормативна грошова оцінка земельних ділянок;
а1 грошова оцінка земельних ділянок із щорічним її уточненням за станом на 1 січня на коефіцієнт індексації проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів у порядку та за методикою, визначеними Кабінетом Міністрів України і доводиться до відома власників земельних ділянок та землекористувачів до 1 лютого поточного податкового року;
а2 інформаційною базою для проведення грошової оцінки земельних ділянок є відомості державних кадастрів (земельного, лісового, водного), землевпорядної та містобудівної документації;
б) площа земельних ділянок.
Стаття 5. Ставки податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
(1) Ставки податку за земельні ділянки з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:
а) для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;
б) для багаторічних насаджень - 0,03.
(2) За земельні ділянки сільськогосподарських угідь, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони належать, податок справляється згідно з частиною (1) цієї статті.
(3) Податок за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, передані сільськогосподарським підприємствам (болота, чагарники, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями тощо), та водойми, які побудовані господарським способом і використовуються виробниками сільськогосподарської продукції з метою водозабору або поліпшення екологічного становища навколишнього природного середовища, справляється у розмірі 0,03 процента грошової оцінки одиниці площі ріллі у середньому відповідно по Автономній Республіці Крим, області.
Стаття 6. Ставки податку на земельні ділянки населених пунктів, по яких встановлено грошову оцінку
Ставка податку на земельні ділянки населених пунктів, по яких встановлено грошову оцінку, визначається у розмірі 1 процента від їх грошової оцінки, крім земельних ділянок, зазначених у частині (2) статті 5 та статті 8 цього Закону.
Стаття 7. Ставки податку на земельні ділянки населених пунктів, грошову оцінку по яких не встановлено
(1) Середні ставки податку на земельні ділянки населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються у таких розмірах:
Групи населених пунктів з чисельністю населення
(тис.чол.) Середня ставка податку
(коп. за 1 кв. метр) Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування
до 0,2 4,545
від 0,2 до 1 6,363
від 1 до 3 8,181
від 3 до 10 9,09
від 10 до 20 14,54
від 20 до 50 22,725 1,2
від 50 до 100 27,27 1,4
від 100 до 250 31,815 1,6
від 250 до 500 36,36 2,0
від 500 до 1000 45,45 2,5
від 1000 і більше 63,63 3,0
(2) У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, зазначених у частині (1) цієї статті, застосовуються коефіцієнти:
а) на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим – 3,0;
б) на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;
в) на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;
г) на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей – 2,0;
д) у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, крім населених пунктів, віднесених законодавством України до категорії гірських - 2,3;
е) на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.
(3) Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище, ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених у частинах (1) та (2) цієї статті.
(4) Установлені частиною (1) цієї статті ставки податку за земельні ділянки застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Стаття 8. Особливості справляння податку за земельні ділянки населених пунктів
(1) Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівничими кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, товариствами для зберігання особистих транспортних засобів громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 процентів суми податку, обчисленого відповідно до статті 6 або частини (1) статті 7 цього Закону.
(2) Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, та не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного податку, встановленого статтею 6 або частиною (1) статті 7 цього Закону.
(3) У разі визначення розміру податку на земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного податку, встановленого статтею 6 або частиною (1) статті 7 цього Закону:
а) міжнародного значення - 7,5;
б) загальнодержавного значення - 3,75;
в) місцевого значення - 1,5.
(4) Податок на самовільно зайняті земельні ділянки справляється в таких розмірах:
- з громадян – 20 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”;
- з фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності – 100 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”;
- з юридичних осіб – 1000 податкових соціальних пільг, встановлених відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” за податковий рік.
(5) Податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, для залізниць під смугу відведення, під залізничним полотном та його облаштуванням, для гірничодобувних підприємств під видобуток і розробку корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 процентів суми податку, обчисленого відповідно до статті 6 або частини (1) статті 7 цього Закону.
(6) У разі надання в оренду земельних ділянок, зайнятих житловим фондом, гаражно-будівельними та садівничими кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, товариствами для зберігання особистих транспортних засобів громадян, Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, створеними відповідно до законодавства України, залізницями, гірничодобувними підприємствами, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами водного та лісового господарства, водоймами, наданими для виробництва рибної продукції, податок на ці земельні ділянки, обчислюється відповідно до статті 6 або частини (1) статті 7 цього Закону.
Стаття 9. Ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, по яких грошову оцінку встановлено.
Ставка податку за земельні ділянки (крім сільськогосподарських угідь) за межами населених пунктів, по яких грошову оцінку встановлено, визначається у розмірі 1 процента грошової оцінки цих земельних ділянок.
Стаття 10. Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена.
Ставка податку за земельні ділянки, надані для розміщення і експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під’їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будинків, інших споруд, в користування підприємствам і організаціям автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв‘язку за межами населених пунктів, крім земельних ділянок, зазначених у частині (2) статті 5 та статті 9 цього Закону, встановлюється у розмірі 5 процентів грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Стаття 11. Ставки податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, Збройним Силам України та іншим військовим формуванням за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
(1) Ставка податку за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Прикордонних військ України, встановлюється у розмірі 0,02 процента грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
(2) У разі використання залізничним транспортом та іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, земельних ділянок не за цільовим призначенням податок сплачується у розмірі 5 процентів грошової оцінки одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або по області.
Стаття 12. Ставки податку за земельні ділянки, надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
Ставка податку за земельні ділянки, надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення за межами населених пунктів, крім земельних ділянок, зазначених у частині (2) статті 5 цього Закону, встановлюється у розмірі 50 процентів грошової оцінки одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або по області.
Стаття 13. Ставки податку за земельні ділянки, надані на землях водного фонду за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
Ставка податку за земельні ділянки, надані на землях водного фонду за межами населених пунктів, крім земельних ділянок, зазначених у частині (2) статті 5 цього Закону, встановлюється у розмірі 0,3 процента грошової оцінки одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або по області .
Стаття 14. Особливості справляння податку за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду за межами населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 процента грошової оцінки одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або по області.
Стаття 15. Особливості справляння податку за земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в оренду
Податок за земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в оренду, встановлюється за згодою сторін, але не може бути меншим за розмір податку, що встановлено статтями 5 - 14 цього Закону, та перевищувати 10 відсотків нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок.
У разі визначення орендаря на конкурентних засадах розмір орендної плати може бути встановлений більший.
|
|
