Великі міста буквально «приречені» на висотне будівництво.
Нічого дивного в цьому немає –кількість населення у містах зростає, натомість вільної землі під забудову дедалі меншає. Попереду всіх виступає столиця, інші ж міста поступово наближаються до Києва за показниками дефіциту земельних ділянок.
Якщо у 50-ті роки високим вважався будинок у п’ять поверхів, для 70-х висоткою був дев’ятиповерховий будинок, а у 80-х з’явились перші 16-поверхівки, то сучасному часу, завдяки розвитку нових будівельних технологій, відповідає будинок у 24 поверхи з подальшою перспективою росту до 40 поверхів. Окрім цього, висотне будівництво дозволяє залишити більше простору для озеленення міста, що досить актуально для сучасних міст.
Остаточного та загальноприйнятого визначення висотної будівлі наразі не існує. Сьогодні кожне місто може дати власне тлумачення «висотного будівництва». Наприклад, у невеликих містах висотними вважаються 16-поверхові будинки, а в містах-мільйонниках — це будинки, які мають не менше 20 поверхів заввишки. Найпоширеніше визначення, на якому наполягає більшість фахівців, під висотними будівлями має на увазі споруди, висота яких перевищує 75 метрів, тобто в середньому 22-25 поверхів.
Якщо в Нью-Йорку чи Токіо висотні будинки здебільшого проектуються під офіси, то в Києві переважно під житло. Однак існує низка проблем, зокрема, пов’язаних із безпекою проживання у таких будинках. Адже, попри високу вартість «висотного житла», якість проживання у ньому та безпека мешканців виглядає сумнівною. До того ж будівництво висотних будинків у столиці розпочиналось як експериментальні проекти. При цьому чимало експертів мають сумніви з приводу дотримання у таких будинках усіх технічних норм та правил безпеки. На думку старшого віце-президента ХК «Київміськбуд» Василя Можара, найбільш ефективними і перевіреними на сьогодні вважаються 16-20-поверхові будинки. Саме вони є економічно оптимальними і максимально придатними для життя. З кожним новим поверхом слід докладати додаткових зусиль: збільшувати міцність фундаменту, вдосконалювати інженерні системи, що потребує і додаткових затрат.
Зрозуміти інвесторів, зацікавлених у висотному будівництві, легко. Безумовно, прибутки від таких проектів значно вищі, ніж від звичайних житлових будинків, побудованих на аналогічних за площею клаптиках землі. Тому потенційним покупцям таких квартир намагаються усіляко довести, що їх вибір обгрунтований і логічний. Як аргументи наводять додаткові інженерні та технічні переваги, зокрема, більш складну систему пожежної безпеки.
Проте не всі покупці підозрюють, що під час їх проживання у висотному будинку можуть виникнути непередбачені складнощі, про які їм не повідомили раніше. Для прикладу, в європейських країнах комплекс, який складається з трьох-чотирьох висотних будівель, обслуговує понад сотня фахівців. Що й казати, в українських реаліях уявити собі таку ситуацію практично неможливо. На думку головного конструктора Бюро інвестиційних проектів Рудольфа Сивохина, висотне будівництво є виправданим, коли йдеться про офіси чи торгові центри, однак, у разі будівництва житлових будинків його треба за можливістю уникати.
Приналежність хмарочосів до високоінтелектуальних будівель потребує наявності 30 систем інженерного обладнання в кожному будинку. Відомо, що київські проекти нараховують лише 11 таких систем, до яких належать традиційні опалення, вентиляція, водопровід, каналізація, вивід сміття тощо.
Світовий досвід
Найвищою спорудою у світі є 553-метровий хмарочос «Сі-Ен Тауер» з армованого бетону на тросах у канадському місті Торонто. На висоті 351 м цієї споруди знаходиться ресторан, який обертається навколо своєї осі. Однак прагнення до «гігантизму» швидко поширюється світом. Так, у Чикаго вже зводиться 120-поверхова житлова башта заввишки 610 метрів, а в Японії розпочато втілення у життя «Скай-Сіті 1000», висота якого становитиме кілометр заввишки, що дозволить розмістити 132 тисячі осіб.
Ще донедавна найвищими будівлями вважались фінансовий центр у Шанхаї (Китай), висота якого досягає 500 м, та хмарочос на Тайвані висотою 508 м, однак, вони поступились своїм конкурентам. Схожа будівля висотою 452 м, що має назву Petronas Towers, існує й у Куала-Лумпурі (Малайзія).
У США готують до реалізації проект хмарочосу висотою 501 м, який збудують у Нью-Йорку на місці зруйнованих «близнюків» Всесвітнього торгового центру. Туреччина заявила про намір до 2008 року завершити будівництво хмарочосу висотою 705 м. Російська столиця до 2015 року планує побудувати шістдесят висотних комплексів.
Українські реалії
Центром будівництва хмарочосів в Україні, звичайно, є Київ. Саме для столиці це найбільш актуально. Проте інші великі міста також не збираються «пасти задніх». На думку архітектора Георгія Духовичного, основною п’ятіркою міст, де розвиватиметься висотне будівництво, стануть Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків та Одеса. Однак, що говорити про інші міста, якщо навіть для столиці вирішити всі проблеми, які виникають під час висотного будівництва, практично неможливо. Саме через недосконалість системи протипожежної безпеки нещодавно було тимчасово зупинено спорудження шести 34-поверхових будинків на масиві Троєщина в Києві. Проте це не завадило забудовникам проектувати і будувати нові об’єкти. У Дніпропетровську також заплановано зведення кількох «перших ластівок» — висотних будинків. Окрім цього, в Харкові на містобудівельну раду було представлено два унікальних для міста проекти: діловий сіті-центр, що складатиметься з чотирьох скляних башт та новий спальний мікрорайон «Парковий», котрий охопить п’ять кварталів і включатиме, окрім житлових будинків, дитячі садки та школи. Існують усі підстави вважати, що проекти найближчим часом будуть втілені в життя, однак, заради цього місту доведеться втратити значну частину лісопаркової зони.
Сумнівно, що зоною масового висотного будівництва найближчим часом стане Крим, де, попри дефіцит дорогоцінної землі, передові позиції належать саме котеджному будівництву. Не йдеться про стратегію висотного будівництва наразі і на Західній Україні.
Висотки: «За» і «Проти»
Безумовно, висотне будівництво може претендувати на роль нового якісного етапу розвитку будівництва. З-поміж основних аргументів на користь висоток слід виокремити престижність, високий економічний результат та створення додаткових робочих місць. Існує думка, що престижність квартир у хмарочосах дозволяє їх досить швидко розпродавати. Що ж стосовно додаткових робочих місць, які створюються в результаті експлуатації «висотки», то цей чинник не підлягає сумніву. Прикладом цього може слугувати факт побудови житлового комплексу з шести 34-поверхових будинків у Києві, на масиві Троєщина. Разом із будинками передбачено побудову двох фізкультурно-оздоровчих комплексів, трьох студій, аптеки. Якщо ж додати до цього робітників служб забезпечення функціонування комплексу, то стає очевидно, що кількість нових робочих місць зросте разом із будинками.
Проте слід зазначити й проблеми, пов’язані з висотним будівництвом в Україні. По-перше, це проблеми транспорту. Скажімо, в Києві щоразу важче пересуватися через великі «корки», тоді як збільшення кількості офісних центрів поглиблюють цю проблему. Схожа ситуація спостерігається й у інших великих містах, однак, там вона ще не набула таких загрозливих масштабів. Деякі європейські міста вже знайшли вихід з цієї проблеми шляхом перенесення значної частини офісів на околиці міст.
По-друге, наявність високих ризиків. Навіть світова практика доводить, що деякі хмарочоси, не витримавши навантаження, руйнуються. По-третє, відсутність норм, які б регламентували спорудження таких унікальних об’єктів, як хмарочоси. По-четверте, недосконалість пожежної техніки, яка не придатна до оперативного та ефективного тушіння пожеж у квартирах, які знаходяться вище від 24 поверху.
На початку цього року Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України все ж таки рекомендувало обмежити в Києві обсяги висотного будівництва. Це рішення стосується саме реалізації програм експериментального будівництва. Представники Міністерства визнали незадовільними результати виконання експериментальних програм будівництва. Водночас, Міністерство зобов’язало замовників експериментальних об’єктів надати звіти про стан будівництва об’єктів та реалізації програм експериментального будівництва. Київській міській адміністрації було рекомендовано призупинити видачу дозволів на будівництво висотних об’єктів та, що важливо, — розглянути питання розробки правил і норм проектування будинків житлово-суспільного призначення висотою до 100 м.
Припинити зростання міст вгору неможливо. Однак замовникам та інвесторам слід не лише думати про власну вигоду, а й усвідомлювати власну відповідальність перед містом та перед майбутніми мешканцями хмарочосів. Лише в тому випадку, коли будуть враховані всі аспекти експлуатації висотної будівлі, її призначення в місті може бути виправдане. Інакше — місту не уникнути складнощів і навіть трагедій. Прагнення до світових стандартів «гігантоманії» — це, звичайно, ознака сучасності, натомість не можна сліпо наслідувати приклад розвинутих міст, не врахувавши особливості власних.
