Багатоповерхівка поряд із музеєм Булгакова?! В таке важко повірити, але ось такі неймовірні чутки ходять Андріївським узвозом. Ця знаменита київська вулиця зачаїлася в очікуванні змін.
Цього року Узвіз планують закрити на реконструкцію. Влада не перестає запевняти, що це планова реконструкція, яка не зачепить історичного ландшафту. Але досвід подібних "реконструкцій" показує, що це може перерости у масштабне будівництво.
Тим більше, що вже зараз багато ділянок на Узвозі викупили комерційні структури. А вони, як відомо, надають перевагу прибутковим приміщенням – готелям, офісам, торгівельним центрам тощо.
Можливо, скоро кияни не побачать того Андріївського узвозу, про який писав Григір Тютюнник чи Михаіл Булгаков.
Колись Андріївський узвіз був звичайною вулицею, яка з’єднувала верхню та нижню частину Києва.
Історик Олександр Анісімов розповідає, що до кінця 19 століття тут було багато публічних будинків. Коли на Узвозі оселився відомий літератор Андрій Муравйов, він примусив київську владу їх позакривати. Після того почалася масова перебудова вулиці – замість одно-двоповерхових садиб почали зводити нові прибуткові будинки.
У 1920-их роках Узвіз як і всі київські вулиці перебував у жалюгідному стані. Його перейменували на вулиці Григорія Лівера, але по війні Андріївському повернули його стару назву.
Відкрив для киян Узвіз як місце зустрічі богеми Віктор Платонович Некрасов, який опублікував “Прогулянки містом” в журналі “Юність” 1965 року. Він дав назву Замку Річарда Левове Серце. Він знайшов будинок № 13, вікривши таємницю роману Михайла Булгакова.
До 1500-річчя Києва Узвіз реконструювали. Тоді відкрився музей Булгакова, і вулиця перетворився на осередок київської богеми.
З часу останнього ремонту минуло майже двадцять років, і київська влада вирішила знову Узвіз відреставрувати. З тим, що він цього потребує, погоджуються всі, бо багато будинків перебувають у аварійному стані. В деяких труби не мінялися ще з царських часів.
Але мешканці та художники, що мають на Андріївському узвозі майстерні, занепокоєні тим, що ця реконструкція збігається у часі з будівельним бумом у Києві. Підозр додає і брак інформації. Узвозом ширяться чутки.
“Кажуть, що хтось хоче це все приватизувати. Я так підозрюю Регіони”, - ділиться своїми припущеннями продавець Микола.
“Продавці між собою розмовляють про те, що скоро узвіз закриється, тому що хтось на це положив велику лохмату лапу. І тут будуть ресторани. Подивіться на вулицю Воздвиженську, що там будується. Те ж саме буде і на узвозі”, - розповідає Тетяна.
Власник мистецької галереї “Ательє Карась” Євген Карась та його сусід із галереї “Совіарт” Віктор Хаматов знають дещо більше. Вони розповідають, що керівництво Подільського району хоче виселити звідси всіх художників. Нібито тимчасово, доки триватиме ремонт. Однак їм відомо, що нерухомість і земля на цій вулиці вже передана якимось комерційним структурам.
“Таке враження, що влада ніби відчуває свою тимчасовість. Намагається все швидше розпродати. Їй байдужа історія. Відкритого конкурсу не було, ніхто нічого не знає. Все робиться тихо під ковдрою. Комерційні структури передбачають замінити осередки української культури на цій вулиці чимось іншим. Можуть тут побудувати розважальні комплекси, казіно, ресторани. Зробити такий собі Лас-Вегас”, - кажуть галеристи.
Після того, як здійнявся галас, керівництво району почало по-різному називати те, що вони хочуть зробити з Андріївським узвозом. Спочатку фігурував термін “реконструкція”, потім “реставрація”, а тепер голова Подільської районної адміністрації Євген Романенко називає нове слово – “регенерація”.
“Ми хочемо відтворити Андріївський узвіз саме в такому вигляді, в якому він був п'ятдесят-сто років тому. Не йдеться про побудову якихось нових будиночків, я ще раз кажу. Ми зацікавлені, щоб залишився дух Андріївського узвозу, українського Монмартру”, - сказав Бі-Бі-Сі пан Романенко.
При цьому він не заперечує – щоб зберегти історичність, достатньо залишити фасади будинків, а на схилах все одно щось будувати.
Власне, будівництво на Узвозі вже почалося. Давню бруківку залили бетоном, по пішохідній вулиці гуркочуть вантажівки. Будівельна лихоманка дісталася і цієї історичної вулички, яким би абсурдним не виглядало зведення тут торгівельно – офісних центрів, які ростуть по Києву як гриби.
“Це все одно що забудувати піраміду Хеопса”, - обурюється планами київської влади керівник Форуму порятунку Києва Віталій Черниховський.
Він каже, що така активність забудовників у Києві зумовлена тим, що це приносить шалені надприбутки.
"Тільки на одному об’єкті, за нашими підрахунками, очікувані прибутки становлять мільярд доларів. Це все одно що офіційно дозволити продавати на вулицях наркотики”, - каже пан Черниховський.
Саме через великі апетитити забудовників, які найбільше облюбували історичний центр міста, Київ може остаточно втратити своє культурне обличчя. І як стверджують знавці, взагалі полишити список ЮНЕСКО, де він перебуває завдяки своїм пам’яткам.
Сучасні будови наступають на тисячолітнью Софію, Лавру та дніпровські кручі, без яких важко уявити Київ.
Але ухвалювати закон, який би заборонив забудову історичної частини міста, як це є у багатьох європейських столицях, українська влада не хоче.
