За 100 доларiв у Києвi можна зняти куток на вiсiм квадратних метрiв
Дата: 24.09.2007
У липнi я переїхала жити до Києва й почала шукати житло. Знайома запевнила, що за $300 можна знайти однокiмнатну квартиру. Шукала через Iнтернет, щоб не дорожче $350.
Найперша знахiдка — кiмната в районi метро Святошин.
— У мене трикiмнатна квартира. Живемо з чоловiком, — каже жiнка по телефону. — Кiмнату здаю молодiй викладачцi вже три роки. Але їй тепер дорого платити. Шукаю для неї дiвчинку на пiдселення.
Жiнка просила $100. Квартира у панельному будинку. З довгого коридору вхiд у спальню, вiтальню та кухню. Третя кiмната сумiжна з вiтальнею. Жiнка здає 8 ”квадратiв”: два лiжка, стiл, сервант iз дзеркалом, тумба, шафа та два стiльцi.
— Скромно, але чистенько, — рекламує господарка. — Дiвчинка тут дуже культурна. Я дозволяю користуватися пральною машиною, телефоном та ванною без обмежень.
Власниця сподобалася. Але платити $100 за кiмнату, де нема куди ступити, я вiдмовилася.
Видзвонила квартиру на Троєщинi по вул. Маяковського.
— Який у вас колiр очей? А волосся фарбоване? Як маму i тата звуть? Маєте брата-сестру? — питала жiнка. — Ну добре, ви мене вмовили, покажу житло. Менi 70, я буду в зеленому платтi i з червоним рюкзаком. Дуже стара, худа i в окулярах.
Двокiмнатна квартира цiєї жiнки — у панельному будинку. Одна кiмната закрита. Телевiзора нема, кухня старенька, на пiдлозi лiнолеум.
— Ну, я вiдчуваю, що ви тут житимете, — з такими словами закрила бабуся за мною дверi. За оренду просила $350 i не поступалася.
Неподалiк вiд метро Дарниця знайшла ще одну схожу квартиру, де одна кiмната закрита.
— Це квартира чоловiкової сестри. А вона померла, — почала з порога 69-рiчна власниця Iнна Миронiвна.
Старе помешкання було завiшане картинами, заставлене касетами, книгами, вазонами та iкебанами.
— Лишайся на нiч. Я постiль дам. Поспиш i вирiшиш, добре тобi тут чи нi, — сказала Iнна Миронiвна. За вечерею вона себе довго розхвалювала. А вранцi iз $300 плюс комунальнi раптом стало $350. А ще мене поставили перед фактом: треба пересадити вазони — штук 20. I перетягнути холодильник iз кухнi у вiтальню.
У квартирi, крiм дивана та газової плити, нiчого немає
Пiсля обiду я передзвонила з вiдмовою.
— Я так i думала, що ти мене пiдведеш! А я до тебе як до дочки поставилася. Забудь мiй номер телефону i мене, — Iнна Миронiвна кинула трубку.
По телефону в агентствi ”Благовєст” натрапила на квартирного агента Настю. ”Неодмiнно щось вам пiдшукаємо”, — запевнила вона.
Пiсля цього я дивилася ”готельку” на Фрунзе за $320, потiм — однокiмнатну на вул. Туполева за $350. Обшарпанi помешкання вимагали щонайменше косметичного ремонту. За огляд кожної квартири взяли 10 грн.
За тиждень агентство запропонувало квартиру на просп. 40-рiччя Жовтня:
— Двi великi кiмнати, окремий санвузол, новi меблi. I за все це платити всього 500 доларiв. Cьогоднi о 19.00.
Господар спiзнився. Перепросив, вiдчинив дверi.
— Ну ось так усе виглядає, — розмахує руками по голих стiнах.
У квартирi, крiм дивана та газової плити, нiчого немає. Навiть ванна без раковини.
— А де ж обiцяний євроремонт? — запитує рiелторка Людмила з агентства ”Благовєст”. — Де пральна машина?
— Я хотiв робити ремонт. Але вирiшив, що i в такому виглядi можу заробляти по 500 доларiв. Знайдуться люди. Платитимуть пiвтисячi, та ще й за власний кошт робитимуть ремонт, — пояснив господар.
Пiсля шостої квартири я почала миритися з думкою про гуртожиток iз тарганами й без води по вечорах. Але наступного дня спокусилася на будинок в Iрпенi, за 40 хв вiд Києва.
З брокером Настею пiдходимо до будинку. Неподалiк — iз десяток людей, перешiптуються. Настя пояснює, що це ще однi клiєнти. У будинку з житловою площею 50 кв. м двi великi мебльованi кiмнати. Оплата щомiсячна — по $400.
— На вулицi чекають люди, то ви маєте вирiшити зараз, — повторювала Настя.
Пiзнiше з’ясувалося, що цю фразу вона казала всiм, набивала цiну. Адже брокер бере 50% вiд мiсячної платнi за оренду. За огляд в Iрпенi платять 15 грн.
Ще десяток квартир менi не пiдiйшли: то житло негодне, то господар ненадiйний. Були й такi власники, якi хотiли плату одразу за чотири мiсяцi. Мовляв, помiсячно не вiдчутно грошей. Я взяла тайм-аут. Живу в гуртожитку за 10 грн на добу.
Приїжджi готовi жити в шумному районi
26-рiчна Зоряна Чиж знiмає з чоловiком однокiмнатну квартиру на вул. Зодчих у Києвi.
— До столицi переїхали жити з Рiвного торiк у сiчнi, — каже Зоряна. — Спочатку жили на Троєщинi у кiмнатi за 100 доларiв. Через три мiсяцi господарi почали правити на 50 доларiв бiльше. Ми з чоловiком знайшли житло на Микiльськiй Борщагiвцi.
За оренду сiм’я щомiсяця платить $300.
— Господарi обiцяли рiк не пiднiмати цiну, але договорiв ми не складали, — каже жiнка. — Квартира шумна, бо Окружна дорога близько. Але за вiсiм мiсяцiв звикли. Та й недорого платимо по нинiшнiх мiрках.
